Додаткові гарантії для працівників-інвалідів

Право інвалідів на працю закріплено, у Конституції та законах України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 р. № 875-XII (далі — Закон № 875) і «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 р. № 2694-ХІІ, окремі положення яких спрямовані на створення для інвалідів реальних можливостей працювати і передбачають конкретні механізми їх реалізації.

Необхідно звернути увагу на наявність додаткових гарантій захисту трудових прав працівників-інвалідів:

• — при прийнятті на роботу інвалідів, які направлені відповідно до рекомендації МСЕК, випробувальний строк не встановлюється (ст. 26 КЗпП);
• — строковий трудовий договір підлягає достроковому розірванню на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором (ст. 39 КЗпП);
• — робота інвалідів у нічний час, а також залучення інвалідів до надурочних робіт допускається лише за їх згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям (ст. 55, ст.63, ст. 172 КЗпП);
• — інвалідам І і ІІ груп надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, а інвалідам ІІІ групи — 26 календарних днів (ст. 6 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 р. № 504/96-ВР, далі — Закон про відпустки);
• — працівник-інвалід має право одержати у перший рік роботи на підприємстві щорічну відпустку повної тривалості у зручний для нього час до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи (ст. 10 Закону про відпустки);
• — за бажанням, інваліди І і ІІ груп можуть взяти додаткову відпустку без збереження заробітної плати тривалістю до 60 календарних днів, а інваліди ІІІ групи — до 30 календарних днів (ст. 25 Закону про відпустки);
• — роботодавець зобов’язаний на прохання працівника-інваліда або за вимогами його індивідуальної програми реабілітації, встановити йому неповний робочий день або неповний робочий тиждень та створити пільгові умови праці (ст. 172 КЗпП).