Дотримання підприємством трудового законодавства

Як показує практика дотримання підприємством трудового законодавства впливає не тільки на правовідносини підприємства та працівника, а й на фінансове положення. Найпоширеніші помилки допускаються при звільненні працівника за ініціативою власника (ст.40 КЗпП України). Розглянемо більш детально п.1. ст. 40 КЗпП України — скорочення чисельності, або штату працівників.

Ст.49-2 КЗпП України покладає на власника обов’язок попередити працівників про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці. При цьому прямою вимогою зазначеної статті є персональне повідомлення.
Повідомляти працівників про наступне вивільнення доцільно у письмовій формі. Факт отримання повідомлення працівник має засвідчити підписом на другому примірнику повідомлення, що зберігатиметься у особовій справі, із зазначенням дати вручення повідомлення, що надалі виключить можливість спору з приводу як самого факту попередження про наступне вивільнення, так і дати вручення та змісту повідомлення. З наступного після попередження дня починається перебіг двомісячного строку, встановленого ст. 49-2 КЗпП України.

Одночасно із попередженням власник, зобов’язаний запропонувати працівникові іншу посаду на тому ж підприємстві, організації (ч.3 ст.49-2 КЗпП України). У разі відсутності за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм бажанням, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас, власник або уповноважений ним орган, доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Помилками у звільненні за даною статтею допускаються при:
-недотриманні строків для повідомлення про наступне скорочення;
-недотриманий порядок повідомлення, тобто не було персонально повідомлено працівника та не запропоновано інше робоче місце.

Необхідно пам’ятати, що не допускається звільнення працівника за п. 1 ст. 40 КЗпП України в період тимчасової непрацездатності, або у період перебування працівника у відпустці. Також, у разі звільнення працівників за п.1 ст.40 КЗпП діють певні обмеження на звільнення працівників окремих категорій (ст. 184 КЗпП України). Ці гарантії поширюються також на батьків, які виховують дітей без матері (у т. ч. у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також на опікунів, піклувальників, прийомних батьків (ст. 186-1 КЗпП України).

Пленум Верховного Суду України у Постанові № 9 звертає увагу судів, що при розгляді трудових спорів, пов’язаних зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП України, вони зобов’язані з’ясувати: чи дійсно мало місце скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано роботодавцем норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці та про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що роботодавець не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу в організації, чи мав вивільнюваний працівник переважне право на залишення на роботі та чи попереджували його за два місяці про наступне вивільнення.